Артеріальний тиск

Артеріальний тиск (АТ) – це тиск, який створює циркулююча кров на стінки кровоносних судин (артерій). Крім того, цей тиск є однією з основних життєво важливих функцій. Під час кожного серцевого скорочення, артеріальний тиск коливається від максимального (систолічного) до мінімального (діастолічного) тиску.Середній АТ (через накачування серця і опір потоку в кровоносних судинах) зменшується, адже циркулююча кров рухається від серця через артерії. Кров’яний тиск падає найшвидше, тоді, коли кров проходить через дрібні артерії та артеріоли і продовжує зменшуватися, коли кров проходить через капіляри і назад до серця через вени. Сила земного тяжіння (гравітація), наявність клапанів у венах, а також ритмічні скорочення скелетних м’язів також можуть впливати на кров’яний тиск.кров'яний тиск

Термін кров’яний тиск зазвичай стосується тиску, виміряного на плечі людини.

Якщо сказати точніше, то він вимірюється на внутрішній стороні ліктя на плечовій артерії, яка є основною кровоносною судиною плеча і несе кров від серця.

Артеріальний тиск людини, як правило, виражається з допомогою значень систолічного та діастолічного тиску (мм рт.ст.), наприклад, 140/90.

1. Класифікація

2. Патофізіологія

3. Регуляція артеріального тиску

4. Вимірювання

5. Тиск крові в інших судинах

6. Хвороби, повязані з артеріальним тиском


Класифікація

Класифікація артеріального тиску для дорослих

Категорія

систолічний,

мм рт.ст.

діастолічний,

мм.рт.ст

Гіпотензія

< 90

< 60

Нормальний тиск

90 – 119

60 – 79

Прегіпертензія

120 – 139

або 80 – 89

Гіпертензія

(ступінь 1)

140 – 159

або 90 – 99

Гіпертензія

(ступінь 2)

160 – 179

або 100 – 109

Гіпертензія

(ступінь 3) або

Гіпертонічна криза

≥ 180

або  ≥ 110

Така класифікація показників артеріального тиску використовується в США і використовується для людей віком від 18 років. Вона заснована на значеннях середнього артеріального тиску, виміряного належним чином протягом двох або більшої кількості разів.

У Великобританії, гіпертонію діагностують лише тоді, коли тиск у пацієнта вищий 140/90 мм рт.

Відповідно до положень Американської Асоціації Серця значення кров’яного тиску людини розділяють на такі категорії:

Нормальний тиск

Хоча середнє  значення артеріального тиску може бути обчислено для кожного жителя окремо, проте, оскільки серед населення є великі відмінності між значеннями цього показника, то і в кожної окремо взятої людини, тиск також змінюється, в залежності від часу і впливу різних чинників (у тому числі білого халату лікаря/медсестри, котрі вимірюють АТ).

Крім того, у середньостатистичного жителя зв’язок між середнім значенням тиску та загальним станом здоров’я – досить сумнівний, саме тому актуальність визначення середнього (нормального) значення тиску теж є дещо суперечливою. Однак, при дослідженні 100 пацієнтів з не відомою історією гіпертонії, нормальним було визначено середнє значення тиску крові величиною 112/64 мм рт.ст.

На середнє значення артеріального тиску людини різні чинники впливають по різному. Такі фактори, як вік і стать суттєво змінюють значення середнього кров’яного тиску.

У дітей, нормальний діапазон нижче, ніж у дорослих.

З віком у дорослих, систолічний тиск має тенденцію до зростання і діастолічний – навпаки знижується.

В літньому віці, артеріальний тиск, як правило, вищий від нормального для дорослого значення, що в основному пов’язано зі зменшенням еластичності артерій. Крім того, тиск людини змінюється під час фізичних вправ, емоційних реакцій, залежить від сну, травлення і часу доби.

Відмінності між значеннями тиску, виміряного на лівій та правій руці, як правило, випадкові і в переважній більшості випадків тиск, виміряний на обох руках – однаковий.

Тим не менше, в деяких випадках різниця між показниками виміряними на різних руках становить більше 10 мм рт.ст., що вимагає проведення подальших досліджень, адже такі ознаки наприклад, можуть бути ознакою обструктивних захворювань артерій.

Ризик виникнення серцево-судинних захворювань збільшується, якщо значення артеріального тиску вище 115/75 мм рт.

Раніше, гіпертонію діагностували тільки якщо в особи були присутні вторинні ознаки високого артеріального тиску разом з тривалим високим значенням систолічного тиску, яке спостерігалося протягом деякого періоду часу.

Що стосується гіпотензії, то на практиці кров’яний тиск вважається занадто низьким, тільки якщо людина відчуває певний дискомфорт та з’являються ознаки, характерні для зниженого артеріального тиску. Клінічні випробування показали, що у тих людей, у яких рівень артеріального тиску дещо знижений, ризик розвитку серцево-судинних захворювань – значно нижчий.

Підвищення артеріального тиску, як правило більш характерне для людей похилого віку (що вважається нормальним явищем) і часто порушення такого характеру призводять до збільшення ризику виникнення різноманітних захворювань та смертності пацієнта.

Середній артеріальний тиск (мм рт.ст.):

1 рік 6 – 9 років дорослі
95/65 100/65 110/65 – 140/90

Патофізіологія

Є багато різних фізичних факторів, які впливають на артеріальний тиск. Кожен з них може в свою чергу змінюватися, під впливом різних фізіологічних чинників, таких як дієта, фізичні вправи, хвороби, наркотики чи алкоголь, стрес, ожиріння і так далі.

Основні фізичні фактори, які впливають на тиск:

– ШВИДКІСТЬ ТА СИЛА НАКАЧУВАННЯ КРОВІ ЛІВИМ ШЛУНОЧКОМ СЕРЦЯ.

Інша назва цього терміну – серцевий ритм, тобто це швидкість, з якою серце перекачує кров.

Об’єм крові, яка надходить в організм із серця називається серцевим викидом або ударним об’ємом. Цей показник визначається як серцевий ритм (швидкість стиснення) помножений на ударний об’єм (кількість крові, яка потрапляє в організм із серця під час кожного удару).

Тобто, чим вища частота серцевих скорочень, тим вищим є артеріальний тиск, звісно, якщо ударний об’єм не знижується.

- ОБ’ЄМ КРОВІ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ.

Чим більше крові в організмі, тим вищою є  швидкість повернення крові до серця і, як наслідок, тим більшим є серцевий викид.

Варто також зазначити, що існує певний взаємозв’язок між споживанням солі і збільшенням об’єму крові, що потенційно призводить до підвищення артеріального тиску. Хоча, варто зазначити, що ця взаємозалежність є дуже індивідуальною і дуже залежить від реакції вегетативної (автономної) нервової та ренін-ангіотензинової систем.

- СИСТЕМНИЙ СУДИННИЙ ОПІР

У кровоносній системі, цей термін означає опір кровоносних судин.

Чим вищий опір, тим вищим є артеріальний тиск, який виникає при подоланні опору через рух крові вгору.

Вище зазначений опір, пов’язаний із:

- радіусом судин (чим більший радіус, тим менший опір),

- довжиною судин (чим довша судина, тим вищий опір),

- в’язкістю крові,

- а також із гладкістю стінок кровоносних судин.

Гладкість судин знижується при накопиченні жирових відкладень на стінках артерій (при атеросклерозі). Розмір кровоносних судин зменшується також при вживанні таких речовин як вазоконстриктори, що, відповідно, призводить до підвищення артеріального тиску.

У той же час такі речовини як вазодилятори (наприклад, нітрогліцерин) збільшують розмір кровоносних судин, знижуючи артеріальний тиск.

Опір кровоносних судин, його співвідношення з середньою швидкістю протікання крові (Q) та перепадами тиску з двох сторін судини описується фізичним законом Пуазейля.

- В’ЯЗКІСТЬ АБО ГУСТИНА КРОВІ

Якщо кров стає густішою, то внаслідок цього артеріальний тиск – підвищується.

В’язкість крові може змінюватися через деякі медичні розлади. Наприклад, низька концентрація червоних клітин крові, анемія, знижують в’язкість крові, в той час як через збільшення кількості червоних клітин крові (поліцитемія) її в’язкість зростає.

Довгий час вважалося, що аспірин та подібні препарати (антикоагулянти) знижують в’язкість крові, але дослідження показали, що ці медикаменти діють за рахунок впливу на процес зсідання крові, а не зниження густини крові.

На практиці, вегетативна нервова система кожної людини реагує на всі ці взаємодіючі фактори та регулює їх, тому, незважаючи на те, що вище зазначені пункти є дуже важливими, фактично артеріальний тиск кожної людини реагує на них по різному, що пояснюється реакцією на них нервової системи та, відповідно органів. Дослідження цих реакцій нервової системи є дуже ефективним для визначення час від часу зміни артеріального тиску.

Крім того, кров’яний тиск збільшується також внаслідок підвищення серцевого викиду, спричиненого периферичним опором:

АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК= СЕРЦЕВИЙ ВИКИД * ПЕРИФЕРИЧНИЙ ОПІР.

Саме тому, аномальна зміна кров’яного тиску часто пов’язана зі змінами серцевого викиду та (або) опору кровоносних судин.

Таким чином, визначення артеріального тиску пацієнта має вирішальне значення для оцінки будь-якої патології, пов’язаної із серцевим викидом та опором судин.

Середній артеріальний тиск

Середній артеріальний тиск (САТ) – це середнє значення артеріального тиску під час серцевого циклу.

Середній артеріальний тиск залежить від:

- серцевого викиду (СВ),

- судинного тонусу (СТ)

- та центрального венозного тиску (ЦВТ).

САТ=(СВ*СТ)+ЦВТ

САТ може бути визначений приблизно зі значень систолічного (англ.Psys.) та діастолічного тиску (Pdias) при нормальному значенні серцевого ритму (пульсу).

У такому випадку середнє значення артеріального тиску (англ. МАР) розраховується за формулою:середній артеріальний тискПульсовий тиск

Коливання значень артеріального тиску пов’язане з пульсуючим (змінним) характером серцевого викиду, тобто серцебиття. Пульсовий тиск визначається як взаємодія ударного об’єму серця, еластичності (можливості розширення) аорти та опору судинної системи.

Розширюючись під дією тиску, аорта дещо зменшує силу хвилі крові, яка утворюється під час серцебиття. Таким чином, пульсовий тиск зменшується. Проте, з часом здатність аорти змінювати свій розмір – знижується, внаслідок чого відбувається підвищення пульсового тиску у пацієнтів літнього віку.

Пульсовий тиск становить різницю між значеннями систолічного та діастолічного тиску:

пульсовий тиск

Градієнт тиску на руках і ногах

Артеріальний тиск у руках та ногах – це різниця між значенням кров’яного тиску, виміряним на руці та показником артеріального тиску, виміряного на нозі. Як правило, ця різниця становить менше 10 мм рт.ст., проте іноді, ця різниця може бути і більшою (наприклад при коарктації аорти).

Судинний опір

Великі артерії є провідниками (шляхами поширення крові) з низьким судинним опором (за умови відсутності у них суттєвих атеросклеротичних змін) та високою швидкістю потоку, саме тому в них, тиск знижується лише несуттєво. Менші артерії та артеріоли мають більш високий опір, саме тому, можна сказати що саме на них «лежить відповідальність» за зниження артеріального тиску у кровоносній системі.

Хвилі судинного тиску

У сучасній фізіології відомою є концепція хвиль судинного тиску (ХСТ). Цю хвилю створює серце під час систоли і вона бере свій початок у висхідній частині аорти.

Набагато швидше, ніж потік крові сам по собі, вона транспортується через стінки судин у периферичні артерії. Саме там хвиля тиску може пальпуватися у вигляді периферичних імпульсів. Після того, як хвиля відбивається від периферичних вен, вона знову спрямовується до центру. У тому місці, де стикаються дві хвилі (відбита та звичайна), тиск у середині судини вищий, ніж справжній тиск в аорті.

Ця концепція пояснює, чому артеріальний тиск всередині периферичних артерій ніг і рук вищий, ніж артеріальний тиск в аорті, а також, чому тиск на гомілці вищий ніж при вимірюванні його на руці при нормальному значенні гомілково-плечового індексу.

Регуляція кров’яного тиску

Механізм ендогенної регуляції артеріального тиску до кінця не є зовсім зрозумілим. На сьогодні детально охарактеризовані три механізми регуляції артеріального тиску:

- барорецепторний рефлекс (барорефлекс) – барорецептори виявляють зміни артеріального тиску і посилають сигнали у довгастий мозок, або точніше до вентролатеральних нейронів (Rostral ventrolateral medulla). Мозок, через вегетативну нервову систему, регулює значення середнього артеріального тиску, змінюючи як силу, так і швидкість скорочення серця, а також загальний периферичний опір. Найважливіші артеріальні барорецептори розташовані в лівому і правому каротидних синусах та в дузі аорти.

- ренін-ангіотензинова система (РАС) – відомо, що ця система, забезпечує довгострокову регуляцію артеріального тиску. Ця система дозволяє ниркам, компенсувати втрати об’єму крові або суттєве зниження артеріального тиску шляхом активації дії ендогенного вазоконстриктора (потужної судинозвужувальної речовини), яка відома під назвою ангіотензин II.

– вивільнення альдостерону – цей стероїдний гормон виділяється з кори надниркових залоз у відповідь на дію ангіотензину II або через підвищення рівня калію у сироватці крові. Альдостерон призводить до утримання в організмі натрію та виведення калію через нирки. Оскільки натрій – це основний іон, який визначає рівень рідини у кровоносних судинах шляхом осмосу, альдостерон збільшує як затримку рідини, так і опосередковано, впливає на артеріальний тиск.

Всі ці механізми залежні один від одного, про це свідчить зв’язок між РАС та процесом вивільнення альдостерону. Сьогодні дію РАС можна фармакологічно контролювати з допомогою інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II. У той же час, альдостеронова система є об’єктом впливу спіронолактону, антагоніста альдостерону.

Накопичення рідини може контролюватися діуретиками. Їхній антигіпертензивний ефект пов’язаний з впливом цих препаратів на об’єм циркулюючої крові. Як правило, рефлекси барорецепторів не пов’язані з методами лікування артеріальної гіпертензії, адже у тому випадку, якщо дія цих рецепторів блокується, то люди можуть страждати від ортостатичної гіпотензії або втрати свідомості під час швидкого переходу від горизонтального до вертикального положення тіла.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>